Игорь же Ст҃ославличь. тотъ годъ бѧшеть в Половцехъ. и гл҃ше. азъ по досто˫анью моемѹ воспри˫ахъ. побѣдѹ ѿ повелени˫а твоего вл(д)ко Г(с)и. а не поганьска˫а дерзость. ѡбломи силѹ рабь твоихъ. ЛИ ок. 1425, 226 ( 1185).
Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988.
обломити — див. обламувати II … Український тлумачний словник
обломити — обломити: поколотить [ІФ,1890] … Толковый украинский словарь
обломити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
облом — у, ч., рідко. 1) Дія за знач. обломити і обломитися. 2) спец. Найпростіша архітектурна деталь … Український тлумачний словник
обломлений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обломити … Український тлумачний словник
обломлення — я, с. Дія за знач. обломити … Український тлумачний словник
пообламувати — I ую, уєш, док., перех. Обламати багато чого небудь, у багатьох місцях. II ую, уєш і пообло/млювати, юю, юєш, док., перех. Обломити багато чого небудь … Український тлумачний словник
пообламувати — 1 дієслово доконаного виду обламати багато чогось, в багатьох місцях пообламувати 2 дієслово доконаного виду обломити, зламати багато чогось … Орфографічний словник української мови
облам — бламу, ч. Рс. Облом; дія за знач. обломити … Словник лемківскої говірки
